dfaw, Ризька хартія каже наступне:

5. вважаємо,

що копіювання культурної спадщини в принципі є підміною
свідчення минулого; кожен архітектурний витвір має відображувати
той час, коли він створений з довкіллям нові будівлі можуть
підтримувати контекст історичного середовища

однак;

6. у виняткових випадках реконструкція культурної спадщини,
втраченої в результаті стихійних чи спровокованих людьми лих, може
бути прийнятною, коли для історії та культури відповідного регіону
конкретна пам'ятка становить надзвичайну художню цінність, має
символічне значення чи особливо важлива для збереження історичного
середовища (як міського, так і сільського);

- за умови, що наявні обміри та відповідна історична
документація (включаючи іконографічні, архівні свідчення та
матеріальні рештки);

- реконструкція не спотворює містобудівне і ландшафтне
середовище і

- при реконструкції не завдається шкоди існуючій історичній
забудові,

- за неодмінної умови, що необхідність реконструкції
визначається шляхом відкритих і вичерпних консультацій між
причетними до справи державними та місцевими уповноваженими
органами та громадськістю;

вимагаємо,

7. щоб усі уряди та місцеві адміністрації зацікавлених країн
взяти до відома цей документ, так само, як і інші документи, на
яких він ґрунтується, і керуватися ними у своїй діяльності; всі
причетні академічні заклади можуть увести його до своїх навчальних
програм.

Ризьку Хартію склав науковий комітет, утворений з цією метою
під час проведення конференції в Ризі. Роботою Наукового комітету
керував Яніс Лейнієкс (Латвія). До складу Наукового комітету
увійшли такі фахівці: Кристофер Янг (Великобританія), Гедімінас
Руткаускас та Йонас Глемжа (Литва), Хайн Тосс (Естонія), Яніс
Крастіньш (Латвія), Василь Черник (Білорусь), Євніка Ліньова
(Україна), Герб Стоел (ICCROM). У своїй праці комітет зважив на
письмові пропозиції, внесені Янісом Крастіньшем, Гербом Столом та
Юрісом Дамбісом.