...in urbanity we trust...

До речі, сьогодні якраз 4 роки, як я почав вести цей блог. Вагався, чи треба взагалі про це тут згадувати, бо дата ж не кругла, але таки черкану пару речень.

Взагалі спочатку я точно не знав для чого його завів і писав про все підряд, але якось поступово урбаністичний ухил взяв гору. Як виявилося, ведення блогу це хороший стимул більше подорожувати та з більшою цікавістю ставитися до деталей навкого. Але у той же час регулярне наповнення блогу не така вже проста штука, хоча з часом цей ритм вже увійшов у звичку. Щоправда трохи боязно замилити погляд та почати робити це механічно (дуже сподіваюся, що цього ще не сталося).

Цікаво, що початково я заводив блог, щоби вільно писати у ньому все, що хочу, але з часом все більше починаєш, відчувати відповідальність за те що пишеш. Помітив, що довше став готуватися до написання деяких розповідей, які вважаю особливо важливими, більше збирати інформації. Деколи цей процес затягується настільки, що до написання самого допису руки так і не доходять - підвертається якась інша раптова тема, потім ще, а потім вже ніби і не актуально.

Такі діла. В черзі ще стоїть чимало тем, про які хочеться розказати. Вистачило би часу та сил на це, бо ще й інші справи треба встигати робити. Будьте тут, далеко не відходьте :)

Днями під час повернення з Польщі до Львова зі мною трапилася досить дурнувата історія з купівлею квитків на автобус Варшава-Львів.
Ситуація ось у чому. Квиток на потрібний рейс я замовив на сайті перевізника PKS Polonus та оплатив карткою через інтернет. Після здійснення операції мені відразу прийшла смс-ка про списання грошей, а на електронку - лист з підтвердженням успішного здійснення операції. Однак сам квиток не прислали, а на сайті перевізника висвітилося повідомлення "дякуємо... бла-бла-бла... як тільки банк підтвердить надходження грошей на наш рахунок, ми відразу згенеруємро та надішлемо ваш квиток".

Це мене зовсім не втішило, але відбувалося це ввечері напередодні поїздки і я подумав, що можливо квиток прийде вранці. Однак і вранці квитка у пошті я не побачив. Часу було обмаль і розбиратися було ніколи - я поїхав на автостанцію з надією пояснити ситуацію водію. Однак водій, вислухавши мене, бігло переглянув список пасажирів та сказав, що мого імені у ньому немає - "Якщо пан хоче зі мною їхати, то нехай купує квиток, а попередню операцію скасовує та вимагає повернення грошей". Іншого варіанту я не побачив - довелося купувати квиток вдруге.

Вже після повернення до Львова я почав збирати інформацію та готувати лист до перевізника. Також вирішив про всяк випадок перевірити у електронній пошті папку зі спамом і до свого здивування побачив квитки на автобус там. Причому надіслані вони були практично відразу після оплати. Думки перевіряти спам тоді в мене не виникло, бо інший лист з тої самої адреси спокійно висвітився у вхідних.

Така недолуга історія. Вчора відправив перевізнику листа (за переклад якого велика подяка Пйотреку Осинському)) з описом ситуації та проханням повернути гроші за один з квитків. Цікаво якою буде відповідь. Як гадаєте?


[Poll #2045942][Poll #2045942]

В мого бложика маленький ювілей - він досягнув скромної відмітки у тисячу підписників. Типу, ура.

Після сьогоднішнього гнівного посту тримав у коментарях та в приват багато слів підтримки. Дякую всім за це.

До речі, сьогодні під час забивання кілків довкола дерева виявилося, що один комплект пропав. Хтось позарився на пару дерев'яних рейок з епіцентру, ціна яких менше 20 грн.

Повернувся додому після тижневої відсутності у Львові. Побував у Стокгольмі, Мальме, Кракові та Перемишлі, маю багато про що розказати та показати і сподіваюся, що вам буде цікаво. Життя у Львові теж не стояло на місці і вчора в мене було відчуття, що мене не було тут не тиждень, а щонайменше півроку - стільки подій відбулося.
Які в вас новини? Про що в першу чергу розказати?

Принагідно велика подяка grishasergei за компанію, цікаві розповіді та технічну підтримку на чужині. Чекаю із зустрічним візитом у Львові!

Трохи хаотичних дорожних записок з Польщі.

Охоронці на вокзалі у Перемишлі не туплять на одному місці з кавою, а постійно ходять з одного приміщення до іншого, зазираючи у кожний закуток та слідкуючи, щоби все було спокійно. Реально працюють, а не імітують.
Туалет неочікувпно виявився платним (2 злотих). Я завжди думав, що платний туалет на вокзалі це ознака вдсталих краін. Працівниця туалету згадала, що була у Львові 30 років тому ще за союзу, але тепер не хоче іхати ще раз, бо боіться війни, тоді як всі люди хочуть кохати та бути коханими. ( Read more... )

Організатори Мінського фестивалю урбаністики виклали на своїму сайті відео мого виступу там, у якому я намагався розповісти про те, які громадські ініціативи діють у Львові. (Про всяк випадок зауважу, що виступати довелося практично відразу після потягу і майже не жрамши, тому голос трохи замаханий).
Готувати цю презентацію було цікаво ще й тому, що в процесі сам починаєш краще усвідомлювати, скільки всього відбувається в нашому місті. І ще був цікавий коментар від співробітниці департаменту транспорту Мінська - "Мені дуже сподобалося, що ви такі проекти називаєте ініціативами. В нас такі речі називають інтервенціями".

Останній тиждень виявився найцікавішим та найнасиченішим в моєму житті, не було ні часу, ні можливості писати щось сюди та й взагалі було не до інтернету. Тепер я вдома і скоро зможу розповісти багато цікавого. А в вас як справи?

Трохи поговорив про деякі міські проблеми в студії інтернет-телеканалу Твоє Місто. В принципі, майже про все це я писав тут, але може комусь буде цікаво.

Хочу трохи похвалитися - вчора з'явився у вільному доступі мій персональний сайт) На ньому в будуть проекти інтер'єрів, громадських просторів та фото. Частина інформації на ньому вже є, але ще не вся - поступово він наповнюватиметься новими проектами і, дуже сподіваюся, допоможе знайти нових хороших замовників))