Як змінюються міста

[alex_shutyuk]

Готуючи пост про університет Ляйпцигу, натрапив на дуже цікаву тему на форумі Skyscrapercity, цілком присвячену зруйнованим будівлям та тому, що було збудовано на їхньому місці. Якісь з цих будівель були зруйновані війною, інші у мирний час впали під тиском стихійних лих чи бізнесових інтересів. Перегляд фото настільки захопив, що вирішив зібрати побачене там у окремий пост.
Нехай показані тут фото дадуть грунт для роздумів як тим, хто у боротьбі з забудовою міста впевнений, що в нас це відбувається гірше, ніж будь-де в світі та у пам'яткоохоронному запалі воліє взагалі заборонити будь-яке будівництво у Львові, так і тим, хто прагне зростання міста понад усе і готовий заради цього все знести "до основанья, а затем...".

1. Місто Рієка, Хорватія. Синагога, знищена комуністами після Другої світової.


2. Будинок, збудований на її місці.


3. Остенде, Бельгія. Колись.


4. І тепер.


5. Готель Кайзергоф, Берлін. Колись.


6. Тепер.


7. Стара ратуша міста Ейндховен.


8. Те ж місце тепер.


9. Будапешт, міст Єлизавети. Збудований у 1903 році.


10. Новий міст побудови 1964 року.


11. Ще приклад з Будапешту.


12. Ще Будапешт. Спочатку було так.


13. Потім стало так.


14. А тепер ось так.


15. Національний театр Угорщини.


16. Його було зруйновано 1964 року через будівництво лінії метро. Новий театр збудували у іншому місці, а ця ділянка досі лишається порожньою.


17. Мілан. Було.


18. Стало.


19. Ексетер, Велика Британія. Було.


20. Стало.


21. Мюнхен, Німеччина. Зруйновано у 1970 році.


22. Замінено ось цим.


23. Ратуша міста Гельзенкірхен. Процес руйнування на заглавному фото посту.


24. Замінено ось цим.


25. Ратуша міста Ессен.


26. Теперішній вигляд (будівля праворуч).


27. Залізнична станція міста Бірмінгем, 1906 рік.


28. Тепер.


29. Сараєво, 1992 рік.


30. 2007 рік.


31. Дюссельдорф, Німеччина. Зруйновано у другу світову.


32. Тепер.


33. Місто Мост, Чехія. Історичний центр було зруйновано повністю 1970 року після відкриття під ним великих покладів бурого вугілля.


34. Після руйнування.


35. Відео з кадрами руйнувань.

36. Тепер тут порожнє поле.


37. Єдина будівля, яку зберегли - Костел Вознесення Діви Марії, який по спеціально споруджених рейках перевезли на 800 метрів від вугільного кар'єру.


38. Залізничний вокзал Мінська. 1955 рік.


39. Те ж місце у 2010 році.


40. Штутгарт, Ринкова площа, 1881 рік.


41. Тепер.


42. Місто Мальборк, Польща. Було.


43. Стало.


44. Осло, Норвегія.


45. Посольство Франції в Берліні. Будинок збудований 1735 року, зруйнований у Другу світову.


46. Тепер.


47. Британське посольство в Берліні. Збудоване 1876, зруйноване в Другу світову.


48. Нова будівля збудована 1998 року за проектом бюро Michael Wilford & Partners.


49. Стокгольм, Швеція. Було.


50. Стало.


51. Ще Стокгольм.


52. Осло, Норвегія. Було.


53. Стало.


Ось така картина. Не кажу, що показане на цих фото є правильним і ми маємо сліпо слідувати цьому прикладу. Але перед тим, як когось звинувачувати у всіх гріхах та вішати ярлики, мабуть, краще поцікавитися, чим живе світ довкола, співставити та порівняти. Може виявитися, що в нас далеко не все настільки погано, як ми собі уявляємо.

Всі фото взяті звідси.

Comments

[demyan danylyuk (from livejournal.com)]

Добрий пост.

Однак більшість міст таки були зруйновані під час війни.
Хоча й дурнуваті приклади як бачимо були...

Щодо Львова... то нам потрібні нормальні сучасні проекти на пустирях - це не в полі біля Сихова, а там, де колись стояли старі будівлі, але з якихось причин їх вже нема. Наприклад пл. Міцкевича, дірки на Городоцькій, Шевченка, Франка, Замарстинівській, Краківська-Вірменська і т.п.
Не треба наводити приклад УкрСоцБанку, бо він справді невдалий... і тоді це вирішувалося по-інакшому.

Проблема ще в тому, що наші люди(львів'яни, українці) мало де бувають і не сприймають архітектури сьогодення. Я про хороші проекти в "Західному світі".
Це нормально. Тобто це погано звісно ж, але це нормально якщо людина 50 років живе тут і не бувала ніде західніше Перемишля, Жешува, Кракова. А ще не цікавить і не розуміє архітектури. Тобто для неї гарно те, що в центрі (еталон краси) і те саме для неї нормально радянські райони і "сучасне" їхнє продовження. Хоча такого "сучасного" в розвинених країнах вже не будують, але ж пересічний мешканець українського місто того не знає... тому в нас і надалі будують совок.

Звісно валити нічого не треба. Аж ніяк.
Але треба задумуватися над долею всілякого 1-2 поверхового барахла. Наприклад початок Личаківської - пл. Митна.
В тих 2-поверхових халабуд нема цінності, а може бути цілком ок 4-5 поверхова будівля. Без мансард! :)
Тобто завершити структуру кварталів, бажано в один рівень.

Ну і на Городоцькій біля ц.Анни є повно таких "будиночків". Їх пасувало б замінити. Це цілком нормально.
Насправді раніше люди ставилися значно простіше до будівель ніж тепер.
Я не натякаю на руйнування пам'яток, але не все старе це пам'ятка ;)

Якось так.

[jumpingrat.livejournal.com]

Цілком згоден. А ще є купа незрозумілих "острівців" одноповерхової промислово-господарської забудови прямо посеред кварталів старого міста - на Чорновола, між Зеленою і Левицького і т.д. Туди ж подібні військові частини. Місця займають купу, виглядають жахливо.
По тексту постінгу: дійсно, кожен випадок потрібно розглядати індивідуально. Обставини руйнування різні, проекти нової забудови теж.

[alexandra sladkova (from livejournal.com)]

Вітаю, дорогий 1% населення!

[orikzz (from livejournal.com)]

Я доречі теж не бачу цінності в цих двоповерхових халабудах, їх не мало по центру. Це будинки десь початку 19 ст. зроблені без будь-якого декору, такі собі хрущовки 19 ст. Їх можна руйнувати і будувати щось нове цікавіше. Але це все має робитись з розумом. тобто не зараз, бо в нас з розумом зараз нічого не будується.

[oles potiatynyk (from livejournal.com)]

Щодо старих двоповерхових халабуд, то не можу погодитись. Вони відображають цілу епоху в історії міста. Це не була епоха модерну, коли будували величезні п'ятиповерхові кам'яниці, а лише початок австрійського періоду. І тупо знести більшість із них було би помилково.

Так само, як частина наших дерев'яних церков є доволі маленькими і примітивними, але цінними вони вважаються лише через свій вік.

В Празі на Градчанах відома на весь світ Злота улічка складається з препримітивних халабуд ремісників, які просто якимось чудом не знасли у пізніші часи. Але зараз це один із символів Праги.