...in urbanity we trust...

Віднедавна для себе читання книжок у громадському транспорті. Як виявилося, це цілком можливо та дає свої переваги. По-перше - щоденна година у дорозі наповнюється реальним змістом. Замість беззмістовного втикання у вікно ти встигаєш прочитати кілька глав та дізнатися щось нове без шкоди для інших занять. По-друге - якщо читати стоячи, то любителі передавати із заднього майданчика 200 грн. на один студентський як правило тебе оминають тебе та шукають інші шляхи для своїх транзакцій. По-третє - ще не придумав, але вони явно є.
Окрім себе за читанням у транспорті за останні пару місяців помічав буквально двох людей - абсолютна більшість, звісно, скролить френдстрічку у смартфонах. Мова тут про Львів. Цікаво, що у київському метро люди з книжками зустрічаються помітно частіше - цікаво чому?

А ви не пробували читати книжки у транспорті? Рекомендую :)

Відгомоніло відкриття перголи першого громадського простору у Рясне-2 і почалася його експлуатація.
( Read more... )

Вчора зранку у проїзд Крива Липа. Дівчина паркує свій Пежо просто під вікно, звідки продають каву на винос - люди у черзі не заперечують та посуваються. Пройшов незрячий з паличкою, пробираючись крізь лабіринт припаркованих авто та літніх майданчиків.
Пригадалося, що якось один голландець казав, що йому подобаються наші вулиці, де все перемішано і всі постійно борються за простір, що і є справжнім життям, тоді як голландські вулиці здавалися йому занадто правильними та нудними. А ви згідні з такою думкою?

Якось я вже робив допис з підбіркою фотографій львівських роверистів. З того моменту пройшло вже - страшно подумати - три роки і стало цікаво зробити нову подібну підбірку та спробувати порівняти із тим, що було. Звісно, найпомітніша зміна це те, що останніми роками роверистів стало значно більше. Колись за весь день їх можна було зустріти не більше десятка, а щоби зробити з пів сотні фотографій, довелося би полювати на них цілий тиждень. Тепер для цього достатньо години - більшість фотографій у цьому дописі було зроблено протягом буквально півгодини ввечері одного робочого дня. І у цьому якраз друга помітна зміна - якщо раніше ровер використовували переважно для покатушок вихідного дня, то тепер все більше людей їздять ним на роботу.
( +48 фото )

Їздив вчора фотографувати, як функціонує продовжена до Санта-Барбари сихівська лінія. Розлогіший пост на цю тему ще попереду, а поки коротко напишу про один некрасивий момент, свідком якого випадково став.
Як виявилося, наразі функціонують всі зупинки крім найближчої до розворотного кільця - на передостанній водії висаджують пасажирів та їдуть далі на розворот порожніми. Але перони крайніх зупинок при цьому візуально готові і жодних оголошень про те, що вони не діють на них немає. Навпаки - стоять всі необхідні знаки. І ось момент на фото - вагон не зупиняючись їде повз зупинку, на якій на нього кілька хвилин чекали потенційні пасажири. Фізично ніщо не заважало водію зупинитися та підібрати людей, але ні. Результат - люди знизавши плечима чимчикують рейками до наступної зупинки, щоби тепер чекати вже там. Саме такими моментами формується ставлення до громадського транспорту.
Можливо таки варто для таких випадків заготувати банери "зупинка тимчасово не діє" та інформаію про найближчу діючу, щоби ніхто не ображався?


Як на мене, водій у цій ситуації повівся як свинтус некрасиво, хоча мабуть і правильно згідно інструкцій. А ви як вважаєте - як правильно?

[Poll #2066451][Poll #2066451]

Дивіться також:

Зупинка не діє


Порядок vs. здоровий глузд

Розробка проектів вулиць чи інших громадських просторів із залученням мешканців є непростим та часто досить нервовим процесом, результат якого напряму залежить від готовності всіх зацікавлених сторін чути одна одну та йти на компроміс. От і нещодавня робота над одним подвір'ям проходила так, що про неї варто розказати.
( Read more... )

Вчора у Києві мене намагалися розвести на гроші таким явним способом, що я навіть здивувався, що таке буває. На щастя, все минулося добре (для мене), але, думаю, варто розказати, як все було - можливо це допоможе ще комусь уникнути неприємних наслідків у подібній ситуації.

Отже, приблизно о 7:30 ранку я йшов майже порожньою вулицею Жилянською. В районі 41-го будинку мене швидким кроком обганяє молодий чоловік з руками в кишенях сірої куртки і за кілька метрів попереду нагинається поряд з припаркованим білим Лексусом, ніби піднімаючи щось із тротуару. Причому якраз перед тим я дивився буквально на те місце і бачив, що там нічого не лежало.
Коли я знову порівнявся з ним, він тримав у руках складений вчетверо файлик з якимись паперами, схожими на грамоти.
 - Смотри, кто-то документы потерял. Ты не видел кто?
Я якось відразу відчув, куди дує вітер, але вирішив трохи підіграти.
 - Не знаю, не бачив. - відповів я, не зупиняючись. - Он попереду йде якийсь чоловік - спитайте в нього, можливо це його? - співрозвовник пропустив цю фразу повз вуха та продовжував йти поруч, розвертаючи файлик.
 - О, смотри, это походу игрок какой-то. И что делать будем? - ми дійшли до перехрестя та зупинилися на світлофорі. Він остаточно розвернув файлик і стало видно, що разом із паперами-грамотами у ньому лежить стопочка 500-гривневих купюр. На око тисяч 10, може трохи менше. Він підніс файлик до мене. - Смотри... И что нам теперь с этим делать? - головний наголос він робив на слові "нам".
Я стояв, не витягаючи руки з кишень. Було очевидно, що десь неподалік вже готувалися вийти на сцену його колеги зі словами "Це я загубив, але грошей було вдвічі більше. Де решта, блджад???".
 - Так что с этим теперь делать будем? - знову перепитав він, дражнячи мене файликом з грошима.
 - Ну, якщо вже ви все це знайшли, то вам і вирішувати, що робити. Можете зайнятися пошуком власника, якщо маєте час. Мені ці гроші точно не потрібні.

Загорілося зелене. Він мовчки розвернувся та тим самим швидким кроком пішов у зворотню сторону. Вже потім я подумав, що може варто було запропонувати йому викликати поліцію та віддати гроші їм, хоча очевидно, що він би на це не погодився.

Така от історія. Не знаю, чи з неї випливає, що краще не ходити пішки Жилянською зранку, але от брати гроші в незнайомих на вулиці у таких ситуаціях точно не варто.

Просто спостереження. Колись, фотографуючи вулиці чи архітектуру, я намагався робити це так, щоби у кадр не потрапляли випадкові перехожі - "Зараз ось ці двої пройдуть і можна буде фоткати...". Тепер же навпаки, фото з людьми мої улюблені - стараюся спеціально підловлювати такі моменти, в яких відчувається справжнє життя міста.

Давно ми шось про балкони не дискутували, аж тут на ФБ у групі Нас не питали розгорівся срачик з приводу ось цього. Як видно, власник однієї з квартир у новобудові замінив прості дефолтні перила на милу своєму серцю ковочку із завитками та вензельочками. Думка громади розділилася - одні обурюються, а інші здивовано перепитують "а що тут такого?". А ви як гадаєте - це нормально чи ні? І якщо ні, то що з цим робити?

[Poll #2062895]

Дивіться також:

Його величність балкон

Нещодавно помітив черговий приклад із серії "design vs. user's experience". Це перехрестя вулиць Замарстинівської та Гайдамацької. Ту частину, яку видно на фото, в результаті чого на перехресті утворився острівець. Щоправда на ділі працює все трохи не так, як запланували.
( Read more... )