...in urbanity we trust...

На станції метро Лівобережна бетонні колони обкладають плиткою із фактурою бетону. Пасажири допомагають порадами. Старі керамічні декори десь лишилися, десь повідлітали - задум авторів не дуже зрозумілий.
З позитиву-  на станції та пероні, здається, стало значно світліше, ніж колись. Над всім іншим вже кияни нормально простібалися, не буду повторюватись.

Вчора у Києві мене намагалися розвести на гроші таким явним способом, що я навіть здивувався, що таке буває. На щастя, все минулося добре (для мене), але, думаю, варто розказати, як все було - можливо це допоможе ще комусь уникнути неприємних наслідків у подібній ситуації.

Отже, приблизно о 7:30 ранку я йшов майже порожньою вулицею Жилянською. В районі 41-го будинку мене швидким кроком обганяє молодий чоловік з руками в кишенях сірої куртки і за кілька метрів попереду нагинається поряд з припаркованим білим Лексусом, ніби піднімаючи щось із тротуару. Причому якраз перед тим я дивився буквально на те місце і бачив, що там нічого не лежало.
Коли я знову порівнявся з ним, він тримав у руках складений вчетверо файлик з якимись паперами, схожими на грамоти.
 - Смотри, кто-то документы потерял. Ты не видел кто?
Я якось відразу відчув, куди дує вітер, але вирішив трохи підіграти.
 - Не знаю, не бачив. - відповів я, не зупиняючись. - Он попереду йде якийсь чоловік - спитайте в нього, можливо це його? - співрозвовник пропустив цю фразу повз вуха та продовжував йти поруч, розвертаючи файлик.
 - О, смотри, это походу игрок какой-то. И что делать будем? - ми дійшли до перехрестя та зупинилися на світлофорі. Він остаточно розвернув файлик і стало видно, що разом із паперами-грамотами у ньому лежить стопочка 500-гривневих купюр. На око тисяч 10, може трохи менше. Він підніс файлик до мене. - Смотри... И что нам теперь с этим делать? - головний наголос він робив на слові "нам".
Я стояв, не витягаючи руки з кишень. Було очевидно, що десь неподалік вже готувалися вийти на сцену його колеги зі словами "Це я загубив, але грошей було вдвічі більше. Де решта, блджад???".
 - Так что с этим теперь делать будем? - знову перепитав він, дражнячи мене файликом з грошима.
 - Ну, якщо вже ви все це знайшли, то вам і вирішувати, що робити. Можете зайнятися пошуком власника, якщо маєте час. Мені ці гроші точно не потрібні.

Загорілося зелене. Він мовчки розвернувся та тим самим швидким кроком пішов у зворотню сторону. Вже потім я подумав, що може варто було запропонувати йому викликати поліцію та віддати гроші їм, хоча очевидно, що він би на це не погодився.

Така от історія. Не знаю, чи з неї випливає, що краще не ходити пішки Жилянською зранку, але от брати гроші в незнайомих на вулиці у таких ситуаціях точно не варто.

Під час нещодавньої поїздки до Києва вдалося трохи погуляти містом та пофотографувати. Частина цих фотографій, мабуть, вписалася до саркастичної фотопідбірки, зібраної киянами у відповідь на ініціативу київської мерії прикрасити власні стіни столичними краєвидами.
( +23 фото )

Головна трамвайна новина сьогодні - київський Електрон вперше вийшов на рейс з пасажирами. (фото звідси). Але не Електроном єдиним.
( Read more... )

Строката пляма житлового комплексу Комфорт-Таун дуже виділяється на панорамних фото Києва на тлі оточуючої забудови і відразу помітна навіть на супутникових знімках. Днями цікавість таки переважила і я поїхав глянути на нього зблизька. Цікаво стало в тому числі і тому, що за досить схожим по духу проектом тих же архітекторів зараз будується великий житловий комплекс у Львові.
( +21 фото )

Просто кілька фотографій з прогулянки одним несподіваним місцем у Києві.

( +10 фото )

Багато з моїх попередніх дописів про Київ містили чимало досить хейтерського саркастичного бурчання та спричиняло звинувачення в упередженості. Тому цього разу вирішив зробити зусилля та зосередитися лише на хорошому.
( +22 фото )

Цікаво, він прямо так і їздить? :)

Виявляється, вчора була річниця Куренівської трагедії в Києві - 13 березня 1961 року прорвало дамбу, яка стримувала відходи цегляного заводу і ті повалили на округу, змітаючи все на своєму шляху. Точна кількість загиблих невідома, але може сягати понад 1000 чоловік. Нещодавно довелося побувати там і враження місцевість справляє таке, ніби катастрофа тут сталася не понад пів-століття тому, а від сили кілька років тому. Навіть на фоні загалом не надто затишної столиці це місце звернтає на себе увагу.
( Read more... )

В коментарях до недавнього посту з київськими панорамами почалася дуже жива дискусія стосовно того, що важливіше в місті - красива архітектура чи зручні тротуари. В цьому плані хотів би виокремити коментар Ігора Тищенка, який перекликається з моїми власними думками з цього приводу:

Наблюдаю классический спор красивый-некрасивый Киев, и хочу прокомментировать.
Как житель Киева (рядом с тем местом, откуда велась съемка, раньше жил в одном из бывших "образцовых" спальных районов - Виноградаре), подтверждаю, что городское пространство очень сильно деградирует, даже на фоне последнего десятилетия. Киев - один из примеров негативной трансформации городов после социализма, это уже в научных исследованиях пишут, не то что в интернетах (на равне с Кишиневом или Ереваном).
Вижу по комментариям два уровня разговора: "в Киеве пц, потому что это повседневный ад", и "Киев хорош, т.к. кроме ада, есть еще много прекрасных мест и красивостей". Места может и есть, но ценность этих мест, и самое главное - доступ к ним становится все хуже, не говоря уже о повседневной жизни в городе. Это именно ад парковок, заторов, торговли, рекламы, отсутствия нормального транспорта, давки в час пик, ад мудаков во всех практически КП, которые или воруют деньги на ремонт трамваев, или месяцами не закапывают траншеи от кабелей, или обрезают здоровые большие деревья вместо сухостоя и лепят тебе во дворах "искусство" из покрышек (и это только свои же коммунальщики, на зарплате с налогов, что же спрашивать с частных бизнесменов?). В Киеве например нормальным считается у владельцев ресторанов и бомбил спиливать тротуарные столбики, чтобы парковать тачилы под порог, или оставлять метр тротуара пешеходам (давно были на охуительной улице Сагайдачного, единственной в Киеве, котроая почти целиком сохранила целостный архитектурный ансамбль 19 века и которую уже 3 года хотят сделать конфеткой пешеходности? или на Красноармейской сверху?) Или опять же, гайцы, которые при свидетелях пропускают наглых бомбил по Андреевскому спуску транзитом, где вообщето кирпич и нельзя, хотя три чугунных столба и боллард решили бы проблему навсегда. И это я назвал самые центрально-туристические локации, за которые борется куча активистов и на них выделяются деньги. Если приехать на Виноградарь, то там ад в разы сильнее.
Кстати тренд который лично я наблюдаю среди киевлян (которые не в теме городских дел и проектов) - это все-таки умиление, а не раздражение и желание исправить проблемы. Пара десятков энтузиастов не исправит всех проблем. Пока например борешься с парковкой на Арсенальной площади, Михайловская превращается в парковку сама (площади-парковки это же реальный пц, неужели этого не видно?). Пока борешься с мудаками из ресторана, которые перекрыли проход на пешеходный мостик на площади Славы - другие мудаки по соседству застраивают тротуар рестораном. В Киеве это кроме всего еще и проклятие центральности: как и положено всякой нищей стране, весь капитал копится и превращается в архитектуру и киоски именно в столице. В городском управлении, кроме десятка честных людей, сидят или бизнесмены, которые лоббируют под себя все что угодно (весь цвет девелопмента - в Киевраде, первый заместитель Кличка Никонов - один из главных застройщиков, половина высотного дерьмища на панораме - его рук дело), либо идиоты, привыкшие за годы "хозяйственности" красить бордюры.
Иными словами, если на повседневном уровне жизнь в городе - это постоянная борьба с неприспособленным пространством, то все прекрасности не стоят ничего. В альбоме видов им место.

А тепер мої фото, зроблені протягом кількох останніх днів.
( +57 фото )



Попередні пости про Київ:

Трохи київських панорам


Столичні замальовки (ч. 2)


Столичні замальовки. Сумбурно про деталі