...in urbanity we trust...

Коли я пішов до першого класу, мені подарували касетний магнітофон. Він був маленький, червоний і вмів перемотувати касету лише вперед. Зараз це звучатиме смішно, але тоді він здавався мені чимось неймовірно крутим та сучасним. Разом з магнітофоном було кілька безіменних касет, які я тоді заслухав буквально до дірок, запам'ятавши кожну мелодію та їх послідовність. Потім ці перші касети десь загубилися, а магнітофон поламався та відправився на смітник.
А вчора в кафешці з колонок почув одну з тих пісень зі старого магнітофону, з якої якраз починалася касета і яку не чув з тих пір. Я і тоді поняття не мав, хто це співає, а тепер тим більше. На слух запам'ятав слова приспіву, пошукав на Ютубі - і ось вона.
Переслуховую, прислухаючись до власних емоцій, згадую тодішні нехитрі докомп'ютерні розваги. Курча, а ніби вчора було.

Деякі картинки з сьогоднішніх московських "антифашистських" мітингів дуже живо нагадали кадри зі знаменитої екранізації пінкфлойдівської стіни.

Листаючи старий журнал, натрапив на згадку про епізод військового конфлікту між США та Мексикою у 1847 році, коли один з підрозділів американської армії, що повністю складався з етнічних ірландців, у повному складі разом з командиром перейшов на сторону мексиканців та хоробро бився з колишніми однополчанами, аж поки не склав голови у фінальній битві біля форту Чурубуско. Американці, звісно, тепер вважають їх зрадниками, а от мексиканці та ірландці - героями.
А музика у цьому пості, записана групою The Chieftans разом з гітаристом Раєм Кудером, передає атмосферу того часу та допомагає уявити, які пісні звучали над мексиканськими пісками у перервах між боями. Ірландські джиги перемішані з мексиканськими мотивми, англомовні тексти чергуються іспаномовними, а національні інструменти таких далеких одна від одної географічно країн звучать навпрочуд дружньо та злагоджено, ніби споконвіку були разом.

( Ще одне відео )

Давно мрію вживу послухати Болеро Моріса Равеля, але все ніяк не випадає така нагода.

Сьогодні минає рівно 111 років із дня народження оперного тенора, народного артиста СРСР Сергія Лемешева. Після закінчення московської консерваторії 1925 року він був солістом оперних театрів Свердловська, Харбіна, Тбілісі і, зрештою, московського Большого театру, виконуючи багато партій, в тому числі і партію Євгенія Онєгіна, яку протягом кар'єри він виконав рівно 500 разів.
Після смерті артиста на його честь було навіть названо астероїд 4561 Lemeshev
А ще він двоюрідний брат моєї прабабці, що робить його спів особливим для мене.

Навіяло погодою.

Вчорашні фотки з кафе були зроблені не просто так. Загалом я там опинився за запрошенням знайомих музикантів з групи Midnight Colours, які запросили на свій виступ там. Причому запрошували мене вже не вперше, але я, свиня така, лише зараз зміг-таки прийти :) Прийшов заздалегідь, влаштувався на козирному місці за столиком прямо перед сценою, замовив собі зеленого чаю та приготувався слухати.
( +28 фото )