Помітно ніяковіючи

[alex_shutyuk]

Останнім часом в мене якось неочікувано з'явився новий для мене досвід - досвід спілкування з журналістами, завдяки якому я відчув, наскільки важливо слідкувати за тим, що ти кажеш і максимально чітко формулювати думки, адже будь-яка неточність чи двозначність твоїх слів може бути подана зовсім не так, як ти собі уявляєш в процесі. Хоча і без цього можливі помилки та неточності, від яких в принципі ніхто не застрахований. Часом доводиться просити підправити деякі моменти, коли є така можливість.
Переважно це роблять без проблем, хоча був випадок, коли в одній статті мені приписали слова іншої людини (з якою було спільне інтерв'ю), а коли я звернув увагу на це, то отримав відповідь, що "це не принципово, головне, що суть зрозуміла". І в тому ж матеріалі чомусь було написано, що я відповідав на якесь з питань "помітно ніяковіючи", хоча я чудово пам'ятаю, що був тоді цілком спокійний, а ніяковів вже читаючи написане за підсумком тієї розмови.
От і зараз, подивився сюжет, який знімав з місяць тому "канал Україна" (починаючи з 11-ї хв.) і якесь неоднозначне враження лишилося. Занадто вже контрастне протиставлення "ініціативних львів'ян" та "міських посадовців, що відсиджуються в кабінетах", ніби йде якась війна між хорошими та поганими хлопцями. Навіть на прикладі тих же стовпчиків можна зауважити - після встановлення перших стовпців коштом "Дайте пройти" районні адміністрації теж почали виділяти на них кошти та встановлювати на деяких інших вулицях. Якось негарно не згадувати про це.
На камеру я казав, що багато що в місті робиться, але міський бюджет не безмежний і це нормально, коли мешканці чи бізнес допомагають облаштовувати місто. Але цього не показали. Про це ж (щодо бюджету) казав у сюжеті Сергій Кіраль, якого, схоже, автори сюжету призначили на роль такого собі недолугого міського чиновника, який нічого не робить, а лише виправдовується.
Так, в нас не все ідеально, але ж не настільки погано, щоби малювати картину у таких похмурих тонах. Хоча спроба більш об'єктивно показати ситуацію можливо не виглядала б настільки контрастно і вже не вписалася б у формат "скандали-інтрігі-расслєдованія".

Comments

[flakelviv.livejournal.com]

Я працюю на фірмі, де недавно сталися події, про які повідомляли всі медіа.
Вони робили це настільки непрофесійно, що було просто огидно. Брали коментарі в людей, яких тут ніхто не знає.
Після цього я остаточно зневірився у будь-якій чесності та професійності цих людей.
Їх цікавить рейтинг, і більше нічого на світі.

[alex-shutyuk.livejournal.com]

Я не став писати так категорично, бо хочеться вірити, що не все настільки погано. Але теж помітив, що буває, коли ти кажеш, умовно, 100 слів, з яких 10 можуть через неуважність чи помилку якось вибиватися з контексту чи містити неточність і потім саме на ці 10 слів робиться акцент, а решта 90 ігнорується. Чомусь.

[revers-life.livejournal.com]

ні ні, категоричність саме те, нажаль в Україні журналісти жахливо непрофесійні, і нічого обєктивно не висвітлюють. Взагалі.
Прикладів просто вагон. Зимою в моїх сусідів зверху стався витік чадного газу, чуть не потруїлись. Про це я дізнався нажаль з новин, а не від самих сусідів. В новині писалось що сімя потруїлась, всі присмерті, в реанімації і так далі. Інший сайт писав що дехто навіть загинув. Про це почали перешептуватись інші сусіди. А виявилось що скатались до лікарні і додому. Всі живі здорові і нічого страшного не було.

Або останні ось події з двухрічним хлопчиком, всі ЗМІ похоронили його бабусю, мати запроторили на кульпу і приписали що діти були з пробірки і довго не виходило завагатніти. Оказалось що все до останьої букви вигадка.

Тому вірити новинам безглуздо. Особливо місцевим і загальноукраїнським.

В нас нормальних журналістів одиниці на всю країну і то вони хіба якісь махінації вишукують і розслідують.